«Найвища цінність у людини – це її здоров’я. Втративши його, вона зможе його оцінити», - так стверджують усі мудреці світу. Сьогодні нікому не спаде на думку сперечатися з цією тезою. Сучасні діти розуміють цю істину лише підсвідомо, і лише з роками починають цінувати здоров’я і плекати кожну мить життя. Звідси походить загальноприйняте у міжнародному співтоваристві визначення здоров`я, викладене в Преамбулі Статуту ВООЗ (1948 р.): "Здоров`я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад".

     Здоров’я – це необхідна умова активної і нормальної життєдіяльності людини. Серйозні порушення у цій сфері можуть спричинити за собою зміни у звичному способі життя, можливу втрату професійної працездатності, а в цілому – вимушену корекцію планів на майбутнє.

    Життя і здоров’я людини є найвищими соціальними цінностями в нашій державі. Це визначено Конституцією України. На школу як державну інституцію покладено виконання важливого завдання – виховання здорового покоління. Збереження фізичного і духовного  здоров’я дитини, сприяння її гармонійній особистісній та соціальній адаптації – головна проблема сучасної педагогіки.

        Що таке духовне здоров’я? Це насамперед стосунки з навколишнім світом, як ми ставимося до тваринки і пташки, до квітки і до своїх ровесників, до ніжного метелика і до всіх людей.

     Першим  і найголовнішим завданням педагогів школи є захист, збереження і покращення здоров’я учнів. Реалізація цього завдання ґрунтується на розумінні педагогічним колективом здоров’я людини як стану повного фізичного, психічного, соціального добробуту, а не просто як відсутності хвороб чи фізичних дефектів. Саме на створення педагогічних умов підвищення ефективності виховання культури духовного здоров’я серед школярів повинна бути спрямована робота педагогічного колективу.

        Здоров’я – природний стан організму, який характеризується його рівновагою з навколишнім середовищем і відсутністю будь-яких хворобливих змін, а духовне здоров’я  – це спосіб життєдіяльності, спрямований на збереження і покращення цілісного здоров’я людини.

Стан здоров'я учнівської молоді є одним з головних показників стійкого розвитку людства. Діти і молодь більше всього страждають від соціальних і політичних катаклізмів. Наступає час розуміння того, що питання здоров'я підростаючого покоління дуже важливі для стабільного розвитку суспільства і вирішуються вони тільки при консолідації зусиль різних державних і суспільних структур з єдиною концепцією збереження і зміцнення здоров'я людей.

       Духовне здоров’я залежить від духовного світу особистості, його сприйняття складових духовної культури людства, освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей в контексті власних ідеалів і світогляду - все це визначає стан духовного здоров’я індивіда.

Отже, для створення здоров’я необхідно як розширення уявлень про здоров’я і хвороби, так і уміле використання всього спектра факторів, що впливають на різні складові здоров’я (фізичну, психічну, соціальну і духовну), оволодіння оздоровчими, загальзміцнювальними, природодоцільними методами і технологіями, формування установки на здоровий спосіб життя.